Край мій рідний

       Село...село. Краса моя і сила, 

Мій незів'ялий вічний первоцвіт,

Душі моєї сонячне розкрилля,

Мойого серця неосяжний світ.

Дзвін колосків дозрілої пшениці!

Доріжка у м'якому споринці,

Вода цілюща з отчої криниці,

Високість хліборобської душі!

Герб с. Ходорівці

Прапор с. Ходорівці

Ходорівці - село Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області. Розташоване на двох пагорбках, біля невеличкої річки Вільшанки (Кармелітки), за 12 км на південь від міста Кам'янця-Подільського. Площа села 182,7 га. Грунти - чорноземні, урожайні. В 2-х км на захід від села великий ліс. За дослідженнями науковців на території села виявлено залишки поселення скіфських часів.

Перша згадка про село в документах - 1460 р.(з яких польський король дозволив брати десятину на користь кам'янецьких католицьких єпископів). Судячи по налоговим документах 1530-1542 рр., Ходорівці сплачували податки за сім плугів, і належали панам Копиченському і П'ясецькому. В 1678 р. село числилось за шляхтичами Дубровським, Поплавським, Грушевським, з 1771 р. - за поміщицею Розалією Рознятовською, а пізніше - Мартином Деревським.

Перша церковна споруда в селі була в 16 ст., а церква св. Михаїла у документах згадується за 1707р.

На початку ХХ ст. поселення належало О. Баторському. Проживало 1089 мешканців. Під час революції 1905-1907 рр. аграрний рух охопив більшість подільських волостей. До Ходорівців прибув робітник Петро Савчук, який підняв селян на боротьбу з поміщиками. В січні 1918 р. поміщицька земля була конфіскована. Мешканці села обрали сільську раду та земельний комітет, на чолі якого став Захар Янішен.

З відновленням радянської влади в листопаді 1920 р. національно-визвольної боротьби в селі став діяти ревком та комітет незалежних селян. Згодом відновила роботу сільська рада, яка була віднесена в 1923 р. до Жванецького, а з 1928 р. - Довжоцького районів. В Ходорівцях з'явилось перше сільське кооперативне товариство, за ним - товариство по спільному обробітку землі (ТСОЗ), а 1929 р. - сільгоспартіль. Її першим головою правління став Тимофій Зборівець. На жовтень 1932 р. колгосп об'єднував 248 господарств одноосібників. Але того ж року надійшов непосильний план хлібозаготівель. Люди стали ховати залишки зерна, а дехто вчиняв опір. Примусові заходи викликали голод серед населення. Як наслідок, Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя майже 57 ходоровчан. Не оминули село і політичні репресії. Понад 40 його мешканців засуджено та депортовано.

І все ж  довоєнні роки стали для ходоровчан періодом організаційного зміцнення колгоспу. В 1940 р. у господарстві зібрано найвищий урожай зернових. Відбулись помітні зміни і в обліку села, яке славилось розписами хат, про що ще у 1928 р. в Києві видано спеціальну працю Л. О. Щепатьєва "Розписи хат в с. Ходорівці на Кам'янеччині".

10 липні 1941 р. село окуповано німецькими військами. З села до Німеччини на каторжні роботи було вивезено 138 мешканців, дорогами війни пройшли понад 150 воїнів-ходоровчан, 68 із них загинуло в боях. Прикладом мужності і геройства є подвиг Бориса Андрійовича Сугерова, здійснений на Курській дузі, за що він удостоєний звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Його приклад надихає на героїчні вчинки нинішнє покоління. Проявив справжню мужність та самовідданість Батьківщині під час виконання військового обов'язку у зоні АТО на сході України ходоровчанин Наглюк Роман Миколайович.

У 1949 р. колгосп зібрав високий урожай зернових культур, що дало можливість розпочати будівництво нових приміщень для господарства. В 1957 р. колгосп ім. Т. Г. Шевченка був укрупнений, приєдналися господарства сіл Острівчани і Княгинин.

60-70 роки ХХ ст. відзначені введенням в експлуатацію нового Будинку культури на 450 місць, відкриттям нової двоповерхової середньої школи, а у 80-ті роки - інтенсивним розвитком багатогалузевого господарства. І все це завдячуючи самовідданій праці справжнього подільського господаря на землі Савчука Василя Йосиповича, який майже 30 років очолював місцеве господарство.

Також у нашому селі народились відомі на всю країну талановиті особистості, Заслужені артисти УРСР Анатолій Мамалига і Галина Овсійчук.

Видатні люди села

Мазурчак Олександр Володимирович - міський голова Кам'янця-Подільського (обрано 1998, 2002, 2006 рр.)

Янішен Ігор Володимирович - завідувач кафедри ортопедичної стоматології, доктор медичних наук, професор (м. Харків)

Шедловський Володимир Валентинович понад 20 років очолював Кам'янець-Подільський міський відділ культури.